З самого початку своєї діяльності Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти займає однозначну позицію, що академічна доброчесність є непохитною цінністю і без її дотримання всі прагнення до поліпшення стану вищої освіти є неможливими.
На жаль, реальної підтримки агентству, а не активності в соціальних мережах ніхто з громадського сектора чи освітньої спільноти так і не продемонстрував…
Навпаки, протидія була потужна і організована, від персональних погроз до тиражування фальшивих звинувачень.
Одним з потужних «фронтів» проти агентства стала навала судових справ з армією професійних і не дуже адвокатів. Часом кількість судових позовів, адвокатських, депутатських запитів тощо перевищувала здатність команди вчасно та адекватно реагувати на них. Та ми не здавалися.
Нарешті у червні 2025 року Верховний Суд України ухвалив постанову у справі кандидата медичних наук Михайла Кротевича, яка стала орієнтиром у тлумаченні принципів академічної доброчесності. Постанова відповідає на найвагоміше питання: чи має право Національне агентство перевіряти академічні тексти на предмет академічного плагіату, якщо їх захист відбувся ще до визначення цього поняття в законі?
Чому ця справа важлива.
Пан Кротевич оскаржив рішення Агентства про наявність текстових запозичень без неналежного посилання на джерело у його дисертації, написаній ще у 2014 році. Позивач посилався на принцип незворотності дії закону в часі та на те, що академічний плагіат як юридично визначене порушення з’явився в українському законодавстві лише після його захисту.
Суд першої та апеляційної інстанцій стали на бік Національного агентства, а Верховний Суд підтвердив: що поняття доброчесності та правила використання чужих доробків в науці існувало задовго до появи терміну «академічний плагіат» у законі.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду зазначив, що академічна доброчесність має неперервну дію. Плагіат був порушенням і в час, коли вчений готував свою дисертацію, оскільки вже тоді діяли етичні та нормативні положення, що вимагали самостійності дослідження та посилання на джерела.
Надзвичайно важливо, що Верховний Суд також підкреслив: перевірка раніше захищених дисертацій на плагіат – це не покарання «заднім числом», а реалізація етичної відповідальності, яка стосується репутації науки в цілому.
Цей кейс демонструє, що відновлення довіри до освіти та науки вимагає не лише дотримання правил доброчесності сьогодні, а й очищення системи від недоброчесно здобутих ступенів і звань.
Тож як наслідок цього рішення, сьогодні Національне агентство прийняло рішення про скасування призупинення розгляду скарг про наявність академічного плагіату в дисертаціях, захищених до прийняття Закону України «Про вищу освіту».
Хочу публічно подякувати всій команді секретаріату і окремо юридичному відділу за захист справедливої позиції в судах і сформовану правову позицію, а також подякувати всім, хто щиро вболівав і підтримував нашу команду.
P.S. Уже понад чотири роки наша команда при підтримці підкомітету з питань вищої освіти Верховної ради України на чолі з Юлею Гришиною, відомих правників Руслана Стефанчука, Наталі Кузнєцової, Андрія Бойка та інших працює над законопроєктом «Про академічну доброчесність». Лише тиждень тому Комітет з питань освіти, науки та інновацій Верховної України підтримав останню, напрацьовану широким колом експертів, версію цього законопроєкту до другого читання українським парламентом.
І хоча цей проєкт суттєво відрізняється від наших первинних пропозицій, він є потужним, світоглядним і компромісним. Тож впевнений, що завдяки цьому закону вдасться залучити до формування культури академічної доброчесності та формування якісної освіти ширше коло освітян та науковців.
Автор: Андрій Бутенко, голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.
Джерело: https://osvita.ua/blogs/94874/